НЕ ДАВАТИ ПИТИ МОЛОКО, СПИРТ, КАСТОРОВУ ОЛІЮ - Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих...


^ НЕ ДАВАТИ ПИТИ МОЛОКО, СПИРТ, КАСТОРОВУ ОЛІЮ.


ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!


ФЕНОЛ СНОН:


Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

Отруйний при вдиханні. Можлива миттєва смерть!

1. Легкий ступінь отруєння - головний біль, загальна слаб-кість, запаморочення, нудота, відчуття сп’яніння.

2. Середній ступінь отруєння – стан ейфорії, безпричинний сміх, порушення ходи, нудота, блювота.

3. Тяжкий ступінь отруєння – маревний стан, сонливість, загальна загальмованість, пригніченість усіх рефлексів. Смерть від зупинки дихання.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря, звільнити від одягу.

3. Забезпечення спокою і тепла.

4. Протирання ушкоджених поверхонь тіла 10-40% етиловим спиртом чи рослинними оліями.

5. Умивання тіла водою з милом.

6. Інгаляція зволоженим киснем.

Штучна інгаляція легенів – ОБЕРЕЖНО!

7. При попаданні внутрішньо – пити харчову рослинну олію, яєчний білок, після чого обережно промити шлунок (може бути аспірація) великою кількістю води до зникнення запаху фенолу.

^ ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!


ФОСГЕН СОСl2:


Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

Один з найбільш отруйних газів при вдиханні! Після вди-хання фосгену можуть бути відсутні клінічні прояви протягом деякого часу.

1. Легкий ступінь отруєння - неприємний смак в роті, різь в очах, першіння в горлі, стиснення в грудній клітині, слабкість, запаморочення, слинотеча, кашель.

2. Середній ступінь отруєння – часте дихання, задишка, кашель з великою кількістю тінистого червоно-коричного хар-котиння.

3. Тяжкий ступінь отруєння – набряк легенів. Смерть від задухи, серцевої недостатності.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря, зняти одяг.

3. Промити шкіру 2-5% розчином харчової соди.

4. Повний спокій, зігрівання тіла.

5. Інгаляція зволоженим киснем.

^ ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!


ФОРМАЛЬДЕГІД СНО:


Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

Небезпечний при вдиханні парів, попаданні внутрішньо, попаданні на шкіру та слизисті оболонки.

1. Легкий ступінь отруєння - подразнення слизистої оболон-ки очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі), біль у грудній клітині.

2. Середній ступінь отруєння - головна біль, загальна слаб-кість, запаморочення, чуття страху, сухий кашель, іноді з доміш-ками крові, серцебиття.

3. Тяжкий ступінь отруєння – судоми, втрата свідомості, смерть. При попаданні внутрішньо – біль та печіння в ротовій порожнині, животі, кривава блювота, пронос.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Винести на свіже повітря.

2. Інгаляції з 2% розчином харчової соди.

3. Промивання слизистих оболонок великою кількістю води (впродовж 15-20 хв.).

4. При отруєнні середнього ступеня або попаданні внутрішньо – промивання шлунка слабким розчином нашатирю.

5. Пиття молока.

6. Засоби проти кашлю.

7. При спазмі голосової щілини та набряку гортані – гірчич-ники на шию, 0,1% розчин атропіну або 2% розчин папаверину внутрішньом’язово.

8. При зупинці дихання – ШВЛ.


^ ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!


ФТОРИСТИЙ ВОДЕНЬ НF:


Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

ДУЖЕ ОТРУЙНИЙ!!!

Можливе проникнення до організму через неушкоджену шкіру! Небезпечний при вдиханні парів, отруйний при прий-манні внутрішньо.

1. Легкий ступінь отруєння – почервоніння та свербіж шкіри, подразнення слизистих оболонок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі, сухий кашель), біль у грудній клітині.

2. Середній ступінь отруєння – утруднене дихання, задишка, збудження, серцебиття.

3. Тяжкий ступінь отруєння – не координовані рухи, пульс ниткобідний, втрата свідомості, дихання поверхневе, судоми, об-личчя синюшне, зупинка дихання. При наявності високих концентрацій – миттєва смерть.

При попаданні внутрішньо – слинотеча, біль в животі, слаб-кість, нудота, блювота, пронос. При взаємодії з рідиною викли-кає опіки.

Долікарська і перша медична допомога:


1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря.

3. Промивання слизистих оболонок і шкіри 2% розчином харчової соди.

4. При ушкодженні очей закапати 1% розчин новокаїну.

5. Забезпечення спокою, зігрівання тіла.

6. При отруєнні середнього ступеня – інгаляції з 2% роз-чином харчової соди, пиття лужної мінеральної води типу “Поляна Квасова”, теплого молока, зігріванні шиї.

7. При отруєнні середнього та важкого ступеня – тривалі інгаляції з киснем.

8. При зупинці дихання – ШВЛ.


^ ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!


ФУРФУРОЛ С4Н3ОСНО:


Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

Небезпечний при вдиханні парів, попаданні внутрішньо, попа-данні на шкіру та слизисті оболонки.

1. Легкий ступінь отруєння – подразнення слизистих оболо-нок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі), біль у грудній клітині.

2. Середній ступінь отруєння – головний біль, загальна слаб-кість, запаморочення, чуття страху, сухий кашель, іноді з домішками крові, серцебиття.

3. Тяжкий ступінь отруєння – судоми, втрата свідомості, смерть. При попаданні внутрішньо – біль та печіння в ротовій порожнині, животі, тривала блювота, пронос.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря.

3. Промити очі 2% розчином харчової соди, закапати 1% розчином новокаїну.

4. Промивання шкіри великою кількістю проточної води протягом 15-20 хвилин.

5. При отруєнні середнього ступеня або попаданні внут-рішньо – промивання шлунка слабким розчином нашатирю.

6. Пиття молока.

7. Засоби проти кашлю.

8. При спазмі голосової щілини та набряку гортані – гірчич-ники на шию, 0,1% розчин атропіну або 2% розчин папаверину внутрішньом’язово.

9. При зупинці дихання – ШВЛ.

^ ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!


ХЛОР Сl2:


Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

ДУЖЕ ОТРУЙНИЙ!!! Можливе проникнення до організму через неушкоджену шкіру! Небезпечний при вдиханні парів, отруйний при прийманні внутрішньо.

1. Легкий ступінь отруєння – почервоніння та свербіж шкіри, подразнення слизистих оболонок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі, сухий кашель), біль у грудній клітині.

2. Середній ступінь отруєння – утруднене дихання, задишка, збудження, серцебиття.

3. Тяжкий ступінь отруєння – не координовані рухи, пульс ниткобідний, втрата свідомості, дихання поверхневе, судоми, обличчя синюшне, зупинка дихання. При наявності високих концентрацій – миттєва смерть. При попаданні внутрішньо – слинотеча, біль в животі, слабкість, нудота, блювота, пронос. При взаємодії з рідиною викликає опіки.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря.

3. Промивання слизистих оболонок і шкіри 2% розчином харчової соди.

4. При ушкодженні очей закапати 1% розчином новокаїну.

5. Забезпечення спокою, зігрівання тіла.

6. При отруєнні середнього ступеня – інгаляції з 2% розчи-ном харчової соди, пиття лужної мінеральної води типу “Сва- лява Квасова”, теплого молока, зігрівання шиї.

7. При отруєнні середнього та тяжкого ступеня – тривалі інгаляції з киснем.

8. При зупинці дихання – ШВЛ.

^ ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!


ХЛОРБЕНЗОЛ СНСl:


Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

Небезпечний при вдиханні парів, отруйний при попаданні внутрішньо.

1. Легкий ступінь отруєння – сонливість, запаморочення, чуття сп’яніння, сльозотеча.

2. Середній ступінь отруєння – головний біль, розлад коорди-нації рухів, загальна слабкість, сонливість.

3. Тяжкий ступінь отруєння – задишка, порушення ритму дихання, втрата свідомості, судоми.


Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря, звільнити від одягу, що переш-коджає диханню.

3. Промивання шкіри водою з милом, викликати блювоту.

4. В тяжких випадках – інгаляція кисню з карбогеном.

5. Прийняття внутрішньо ентеросорбентів “Ентеросгель”, “Силард”.

^ НЕ ДАВАТИ ПИТИ МОЛОКО, СПИРТ, КАСТОРОВУ ОЛІЮ.


ХЛОРПІКРІН ССl3NО2:


Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

Небезпечний при вдиханні парів, попаданні на слизисті обо-лонки.

1. Легкий ступінь отруєння – подразнення слизистих оболо-нок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі), відчуття стискання у грудній клітині.

2. Середній ступінь отруєння – головний біль, загальна слаб-кість, запаморочення, чуття страху, сухий кашель, серцебиття, нудота, блювота.

3. Тяжкий ступінь отруєння – миттєве виникнення набряку легенів.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря.

3. Спокій, зігрівання тіла.

4. При попаданні на слизисті оболонки очей, носової та рото-вої порожнин –промивання 2% розчином борної кислоти, а при болях у очах закапати по 1-2 краплі 1% розчином новокаїну.

5. Промивання шкіри водою з милом.

6. Інгаляції з киснем.

7. При спазмі голосової щілини гортані - гірчичники на шию, внутрішньом’язове введення атропіну, платифіліну, папаве-рину.

8. При необхідності – кофеїн, кордіамін, камфора.


^ ЕТИЛМЕРКОПТАН СН3СН2SН:


Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

Небезпечний при вдиханні парів.

1. Легкий ступінь отруєння – подразнення слизистих оболо-нок очей (сльозотеча, різь в очах).

2. Середній ступінь отруєння – головний біль, нежить, запа-морочення, стан сп’яніння, нудота, блювота.

3. Тяжкий ступінь отруєння – втрата свідомості, параліч дихання. Можлива смерть.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря, звільнити від забрудненого одягу.

3. При отруєнні середнього та тяжкого ступеня – тривалі інгаляції з киснем, кордіамін, сульфокамфокаїн в/м.

4. При попаданні на слизисті оболонки та шкіру - промивання 2% розчином борної кислоти, а при болях у очах закапати по 1-2 краплі 1% розчином новокаїну.

5. Промивання шкіри проточною водою протягом 15-20 хвилин.


УВАГА!!!

При отруєнні іншими сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) необхідно діяти у відповідності до вимог Аварійних карток на ці хімічно небезпечні речовини.


Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення.

Після робить короткі підсумки заняття і ставить зав-дання на підготовку навчаємих до наступного заняття.


Т Е М А 10.

^ ВЗАЄМОДІЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ

ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РОБІТ У РАЙОНАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

УЧАСТЬ ФОРМУВАНЬ У ЗАХОДАХ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАДОВОЛЕННЯ

^ МІНІМУМУ ЖИТТЄВИХ ПОТРЕБ ГРОМАДЯН,

ЯКІ ПОТЕРПІЛИ ВІД НАСЛІДКІВ НС.


Навчальна ціль:

Дати основи організації взаємодії особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт та їх участі у заходах життєзабезпечення населення, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 1-2 години.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас, навчальна площад-ка або містечко.


^ Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:


Передмова. 5 хв.

1. Організація взаємодії особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт в районах над-звичайних ситуацій. 15 (35) хв.

2. Участь формувань цивільної оборони у заходах жит-тєзабезпечення населення, яке потерпіло внаслідок надзви-чайних ситуацій. 20 (45) хв.

Підсумки. 5 хв.


Навчальна література і посібники:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.

3. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, ВРУ, № 1281-Х1У, 1999 р., Київ.

3. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А.Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.

4. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.

5. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

6. Положення про МНС України, Указ Президента України № 1005/96, Київ.

7. Типове положення про управління з питань надзви-чайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адмініст-рації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.

8. Типове положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, район-ної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.

9. Управління цивільною обороною. Під редакцією генерал-полковника В.М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.

10. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.

11. Життєзабезпечення населення в надзвичайних си-туаціях, Стандартвидав Росії, Москва, 1995 р.

12. Захист систем господарсько-питного водозабезпе-чення, Стандартвидав Росії, Москва, 1995 р.;

13. Мобільні засоби очищення поверхневих вод, Стандартвидав Росії, Москва, 1995 р.;

14. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1997-2000 рр., Київ.

15. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.


Матеріальне забезпечення


1. Стенди або схеми в класі:

1. Структура цивільної оборони України.

2. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

3. Концепція захисту населення і територій в над-звичайних ситуаціях.

4. Управління, оповіщення і зв’язок цивільної оборони.

5. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.

11. Навчальне містечко (місце) для проведення аварійно-рятувальних робіт.


ПЕРЕДМОВА

Одними із головних завдань цивільної оборони щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій наряду з виконанням завдань щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походжен-ня і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха, оповіщення населення про загрозу і виник-нення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку, захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження, орга-нізація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження, підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях є:

створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.


^ ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ОСОБОВОГО

СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

РОБІТ В РАЙОНАХ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ.


Управління в системі цивільної оборони полягає в здійсненні постійного керівництва зі сторони начальників ЦО всіх ступенів та управлінь (відділів, штабів ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення підлеглими начальниками, штабами, службами і силами ЦО щодо забезпечення їх постійної готовності і направлення зусиль на успішне і своєчасне виконання поставлених задач, які неможливо виконати без чіткої організації взаємодії і координації дій органів управління і сил цивільної оборони як в територіальних так і галузевих ланках.

Управління цивільної оборони включає: підтримання високого політико-морального стану особового складу органів управління, штабів, служб і сил цивільної оборони, їх постійної готовності до виконання постав-лених задач; організацію розроблення планів цивільної оборони і забезпечення їх виконання; прогнозування, здобування і вивчення даних обстановки, своєчасне прийняття рішення і доведення завдань до підлеглих; організацію і підтримання безперервної взаємодії при вирішенні завдань цивільної оборони; організацію бага-тостороннього забезпечення дії сил ЦО в ході виконання ними задач; постійний контроль за виконанням планів і прийнятих рішень і надання допомоги підлеглим; своє-часне відновлення порушеного управління і боєздатності сил цивільної оборони.

Управління повинно бути безперервним, твердим, гнуч-ким і стійким; воно повинно забезпечувати необхідну централізацію керівництва зі сторони старшого началь-ника і органу управління з одночасним наданням ініціа-тиви підлеглим.

Основою управління є рішення начальника цивільної оборони. На основі рішення начальника цивільної обо-рони розробляється план, який узгоджується з вище-стоящим органом управління.

План цивільної оборони оформляється текстуально як єдиний документ з додатками до нього необхідних карт, схем, графіків або розрахунків. В службах розробляються плани забезпечення заходів цивільної оборони у відпо-відності з задачами, які покладено на ці служби.

Для безпосереднього керівництва проведенням рятува-льних робіт в найбільш важливих містах, районах, на об’єктах господарської діяльності і в районах стихійного лиха використовуються рухомі пункти управління.

^ Сутність взаємодії при виконанні завдань цивільної оборони міститься в узгодженні і об’єднанні зусиль орга-нів управління сил та засобів ЦО, які задіяні для про-ведення аварійно-рятувальних робіт в осередках і зонах ураження, як по цілям, завданням, способам їх виконання так і по місцю та часу.

^ Організація взаємодії по цілям, задачам і заходам міс-титься у визначенні ролі і місця кожного органу управ-ління, формування в досягненні поставленої мети, вико-нанні кожного поставленого завдання і проведення кож-ного наміченого заходу.

^ Організація взаємодії за способами виконання постав-лених завдань і заходів - це визначення порядку вико-ристання сил і засобів різного призначення при виконанні завдань і проведені заходів, а також форм маневру ними в ході виконання поставлених завдань.

^ Організація взаємодії за місцем проведення аварійно-рятувальних робіт складається із узгодження зусиль за напрямками, маршрутами, районами, об’єктами та дільницями рятувальних робіт.

^ Організація взаємодії за часом – це узгодження зусиль за термінами виконання завдань проведення заходів, а також за іншими тимчасовими показниками.

Організація взаємодії при виконанні завдань циві-льної оборони означає: встановлення єдиних сигналів, єдиної системи кодування карт, документів тощо, поряд-ку обміну взаємною інформацією, порядку організації взаємодії територіальних та відомчих сил ЦО, створення спеціальної системи зв’язку взаємодії, порядку надання допомоги силами і засобами ЦО, а також контролю за виконанням встановленого порядку взаємодії.

^ Організація взаємодії між органами управління ЦО включає: визначення кола виконавців і їх конкретних обов’язків при виконанні заходів ЦО; узгодження зусиль виконавців за способами виконання задач, місцем і ча-сом; призначення головних виконавців заходів, відпові-даючих за безпосередню координацію зусиль сил і засо-бів ЦО, що залучаються; встановлення єдиних сигналів управління і порядку обміну інформацією між виконав-цями створення зв’язку взаємодії; визначення порядку здійснення контролю за практичною підтримкою взаємо-дії у ході проведення заходів ЦО.

^ Організація взаємодії здійснюється за наступними основними заходами ЦО: встановлення кордонів зон ураження та характеру пошкоджень споруд; визначення орієнтовних втрат (людських і матеріальних); організації інженерного захисту формувань ЦО (укриття особового складу в захисних спорудах); проведення термінової евакуації особового складу формувань із зони ураження; приведення в готовність та використання засобів інди-відуального захисту особовим складом сил ЦО (надання засобів та їх обеззаражування); забезпечення особового складу формувань незараженими продуктами харчуван-ня, їжею та водою; організації спостереження і лабора-торного контролю за довкіллям при виникненні загрози зараження; створення угрупування сил і засобів цивільної оборони для проведення аварійно-рятувальних робіт; ор-ганізації оповіщення особового складу формувань про можливість виникнення та виникнення надзвичайних си-туацій; організації захисту від наслідків надзвичайних ситуацій; порядку проведення аварійно-рятувальних ро-біт; організації управління роботами з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; організації взаємодії з військо-вими формуваннями ЦО України.

^ Порядок взаємодії між формуваннями в процесі проведення аварійно-рятувальних робіт визначають від-повідальні уповноважені керівники робіт з ліквідації нас-лідків надзвичайних ситуацій і особи, які очолюють проведення робіт на відповідних об’єктах (дільницях).


Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яснення.


^ ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

УЧАСТЬ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ

ОБОРОНИ У ЗАХОДАХ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ, ЯКЕ ПОТЕРПІЛО ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

Концепція захисту населення і територій у разі ви-никнення надзвичайних ситуацій наряду з виконання інших задач, передбачає: проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків над-звичайних ситуацій та організація життєзабезпечення пост-раждалого населення; здійснення заходів щодо соціаль-ного захисту постраждалого населення; реалізація визна-чених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб, які брали участь у їх ліквідації.

Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час перед-бачає заходи, що здійснюються центральними та місце-вими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих Рад народних депутатів, органами управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення, адміністрацією підприємств, установ і органі-зацій завчасно, а також у разі надзвичайної ситуації з ме-тою створення умов для виживання, яке може опинилися (опинилося) в осередках ураження.

Життєзабезпечення населення в надзвичайних си-туаціях здійснюється з метою збереження життя і здоров’я людей, потерпілих внаслідок надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації та в містах їх відселення і повинно забезпечувати створення умов для виживання в умовах надзвичайних ситуацій населення на основі задоволення його першочергових потреб по встановленим нормам і нормативам у життєво необхідних видах матеріальних засобів і послуг.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямовани-ми на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичай-них ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:

тимчасове розміщення громадян в безпечних районах;

організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення;

організація забезпечення населення, що потерпіло, одя-гом, взуттям і товарами першої необхідності;

організація подання фінансової допомоги потерпілим;

забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення;

відновлення функціонування сфери соціального захисту населення, яке потерпіло внаслідок наслідків надзвичайних ситуацій.

При створені і підтриманні умов життєзабезпечення потерпілого внаслідок надзвичайних ситуацій населення повинні підтримуватися наступні його основні принципи:

приорітетність функції держави в підготовці і прове-денні всього комплексу заходів життєзабезпечення в НС;

раціональний розподіл функцій з життєзабезпечення в НС між центральними, регіональними, місцевими та відомчими органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

територіально-галузева організація життєзабезпечення в надзвичайних ситуаціях;

персональна відповідальність посадових осіб за вико-нання законодавчих, нормативних і правових актів з жит-тєзабезпечення в НС;

завчасність підготовки держави (регіону, території) життєзабезпечення в НС;

забезпечення соціальної захищеності і психологічної підтримки громадян в зонах НС;

забезпечення фізіологічної та енергетичної достатності норм життєзабезпечення в НС;

першочергове орієнтування системи життєзабезпечення в НС на місцеві ресурси і можливості з наступним вико-ристання державних ресурсів;

відкритість процесу життєзабезпечення за рахунок ви-користання ресурсів від непотерпілих регіонів держави та закордонної допомоги;

здібність до швидкого відновлення системи життєза-безпечення після дії на неї дестабілюючих факторів при-родних та техногенних НС.

Задоволення першочергових потреб населення у життєво важливих видах матеріальних засобів і послуг здійснюють:

забезпеченням водою, продуктами харчування, житлом, предметами першої необхідності;

інформаційним, медичним і санітарно-епідемічним, транс-портним і комунально-побутовим забезпеченням.

Забезпечення водою населення в НС повинно перед-бачувати задоволення:

потреб у воді лікувально-медичних заходів, санітарно-гігієнічного оброблення і профілактики населення;

господарсько-питєвих і комунально-побутових потреб потерпілого населення і особового складу сил ЦО.

Забезпечення продуктами харчування потерпілого на-селення в НС повинно передбачувати задоволення потреб у зерні, муці, хлібобулочних і макаронних виробах, м’ясі і м’ясопродуктах (консервах), молоці і дитячому харчуван-ні, рибі і рибопродуктах (консервах), картоплі і овочах, солі, цукру і чаю, а також фуражу для тваринництва.

Забезпечення житлом потерпілого населення в НС повинно передбачувати розгортання та спорудження при необхідності в зоні НС тимчасового житла (палаток, зем-лянок, збірних та рухомих будинків тощо), а також вико-ристання житлового фонду, що зберігся (будинки відпо-чинку, санаторії, пансіонати, піонерські табори, житлові будинки тощо) для розміщення потерпілого населення в місцях його відселення і евакуації.

Забезпечення предметами першої необхідності потер-пілого в НС населення повинно передбачати задоволення його потрібностей у верхньому одязі, взутті, головних убо-рах, постільних приналежностях, простій побутовій посу-ді, мінімумі товарів галантереї і парфумерії (нитки, ігол-ки, мило тощо) та інших товарах (табачні вироби, сірники, примуси, гас тощо).

Інформаційне забезпечення в НС повинно передба-чувати своєчасне оповіщення його і органів управління всіх рівнів про можливості і факт виникнення НС, мож-ливих його наслідках, правилах поведінки в зонах НС.

Медичне і санітарно-епідемічне забезпечення насе-лення в НС повинно передбачувати надання першої допо-моги потерпілому в зоні НС населенню, забезпечення його простішими медикаментами і медичним майном, сорту-вання поранених і надання їм кваліфікованої і елементів спеціалізованої медичної допомоги рухомими формуван-нями Служби медицини катастроф у зоні НС з наступною (при необхідності) евакуацією потерпілих в лікувальні заклади для стаціонарного лікування, а також виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Транспортне забезпечення населення в НС повинно передбачати проведення заходів із задоволення потреб в транспортних засобах для вирішення задач евакуації (перевезення) потерпілих із зони НС в райони відселення і підвозу матеріально-технічних ресурсів життєзабезпечення в зони НС.

Забезпечення комунально-побутовими послугами на-селення, потерпілого в НС, повинно передбачати прове-дення заходів щодо задоволення його мінімально необхід-них потреб у теплі, освітленні, санітарній очистці тери-торії, банно-пральному, ритуальному обслуговуванню.

^ Забезпечення безпеки населення та його функціонуван-ня в умовах надзвичайних ситуацій, обумовлених стихій-ним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а так же використання сучасної зброї (воєнні надзвичайні си-туації) є загальнодержавною задачею, обов’язковою для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціо-нальними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та суб’єктами господарювання.

^ Об’єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підготовки системи захисту населення визначають виходячи із принципу розумної достатності в забезпечення безпеки населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.

Заходи медичного захисту при надзвичайних ситуаціях необхідно проводити з метою попередження або зниження важкості ураження, шкоди для життя і здоров’я людей від дії небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф, а також для забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуа-цій і в місцях дислокації евакуйованих.

^ Заходи медичного захисту населення в умовах природ-них і техногенних надзвичайних ситуаціях необхідно пла-нувати і здійснювати з використанням наявних сил і засо-бів міністерств і відомств України, безпосередньо вико-нуючих задачі захисту життя і здоров’я людей, а також спеціалізованих підсистем, екстреної медичної допомоги, санітарно-епідемічного контролю; захисту і життєзабезпе-чення населення в надзвичайних ситуаціях, екологічної безпеки та інших, з їх нарощуванням шляхом створення і розгортання необхідної кількості медичних формувань і установ.

^ Першу медичну допомогу потерпілим до їх евакуації в лікувальні заклади оказують безпосередньо в осередках ураження при проведенні рятувальних і інших невідклад-них робіт. Надання цієї допомоги необхідно виконувати з участю завчасно сформованих для такої мети з самого населення санітарних постів і санітарних дружин, до складу яких належить включати осіб, спеціально навчених загальним прийомам надання само- і взаємодопомоги та здатних організувати практичне виконання населенням цих прийомів в екстремальних умовах.

^ В рамках підготовки до виконання заходів медичного захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно завчасно створювати також спеціальні медичні форму-вання і установи; вести підготовку медичного персоналу; накопичувати медичні засоби захисту, медичного і спеціального майна та техніки для оснащення медичних формувань і установ; проводити профілактичні заходи і щеплення населенню; готувати до розгортання додаткову мережу лікарняних ліжок; розробляти режими поведінки і дії населення в надзвичайних ситуаціях.

^ Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно проводити з метою невідкладного надання допомоги населенню, яке підверг-лося безпосередній або відносній дії руйнівних і шкідли-вих сил природи, техногенних аварій і катастроф, а також для обмеження масштабів, локалізації або ліквідації виник-лим при цьому надзвичайних ситуацій.

^ Комплексом аварійно-рятувальних робіт необхідно за-безпечити знаходження та виведення людей за межі зон дії небезпечних і шкідливих для їх життя і здоров’я факторів ураження, надання невідкладної медичної допомоги потер-пілим і їх евакуацію в лікарняні установи, створення для врятованих необхідних умов фізіологічно нормального існування організму людини.

^ Невідкладні роботи повинні забезпечити блокування, локалізацію або нейтралізацію джерел безпеки, пониження інтенсивності, обмеження розповсюдження і знешкод-ження дії полів факторів ураження в зоні лиха, аварії або катастрофи до рівнів, які позволяють ефективно викорис-товувати інші заходи захисту.

^ Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно планувати і проводити з використанням сил і засобів міністерств і відомств, міжга-лузевих консорціумів, корпорацій, концернів, асоціацій, а також територіальних, функціональних і відомчих систем за підпорядкованістю підконтрольних їм територій і су-б’єктів господарювання, які мають необхідних спеціаліс-тів (охорони здоров’я, охорони правопорядку, матеріально-технічного забезпечення, соціального забезпечення та ін-ших) і технічними засобами, що можливі для використання в осередках ураження, в цілях перевезення людей, в тому числі з травмами і пошкодженнями, виконання демонтаж-них, монтажних, шляхових, навантажувальних і розванта-жувальних і земляних робіт, проведення дегазації, дезакти-вації, дезинфекції та інших спеціальних робіт.

В зонах ураження необхідно організовувати життєза-безпечення населення і особового складу формувань ЦО, що залучаються до участі в рятувальних та інших невід-кладних роботах.

Завчасна підготовка і введення в дію планів захисту населення в надзвичайних ситуаціях, що обумовлені при-родним стихійним лихом, техногенними аваріями, катаст-рофами, а також використання сучасної зброї, повинні передбачати проведення узгоджених за часом, цілям і засобам робіт з планування і виконання комплексу організа-ційних, інженерно-технічних і спеціальних заходів цивіль-ної оборони, а також по формуванню необхідних для цього сил і засобів.

^ Організація безперебійного забезпечення населення, що опинилося в осередках ураження і зонах зараження внас-лідок надзвичайних ситуацій, продуктами харчування, пит-ною водою і предметами першої необхідності є одним із головних питань, яке повинні вирішувати всі органи управління захистом населення і територій від НС. Це означає створення системи підвозу продуктів харчування, питної води і предметів першої необхідності., складування і організації місць та порядку їх видачі, забезпечення громадського порядку. Цю роботу, як правило виконують спеціалізовані формування служб цивільної оборони (тор-гівлі і харчування, інженерні, охорони громадського по-рядку, матеріально-технічного забезпечення.

Необхідно приділяти увагу щодо завчасної підготовки і проведення заходів щодо захисту продуктів харчування, джерел та систем забезпечення населення водою від зара-ження радіоактивними і хімічними речовинами та бакте-ріальними засобами.

^ Відновленням функціонування систем водопостачання, електро-, газозабезпечення та каналізації в першу чергу повинні займатися комунально-господарські служби місце-вих державних адміністрацій та органів місцевого само-врядування та спеціалізованих формувань ЦО відповідних галузевих служб.

Своєчасна організація і проведення робіт щодо санітар-ної обробки населення, обеззаражування техніки і транс-порту, територій і споруд, засобів захисту, одягу і взуття та проведення дезинфекції у цих умовах має першочергове значення щоб не допустити вторинного ураження насе-лення радіоактивними і хімічними речовинами та бакте-ріальними засобами, а також не допустити погіршення санітарно-епідемологічного стану населених пунктів і територій та виникнення осередків інфекційних захво-рювань населення і особового складу формувань цивільної оборони. Це завдання в першу чергу виконують спеціа-лізовані формування відомчих та комунально-господар-ських служб місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування (створення і забезпечення роботи СОП, СОТ, пересувних КСО, інфекційно-душевих установок ДДА-53А, ДДА-66, ДДП, ПуСО, використання комуналь-ної, сільськогосподарської, дорожньої, будівельної техніки тощо).

^ Організацією соціального захисту потерпілого населен-ня внаслідок надзвичайних ситуацій займаються органи соціального захисту населення місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування та страхові організації.

Організацією захисту сільськогосподарських тварин і рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріаль-них засобів в зонах ураження (зараження) займаються служби (формування) сільськогосподарських об’єктів (служ-би або формування захисту тварин і рослин).

Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укри-вати брезентом або поліетиленовою плівкою , а в складах, що не піддаються герметизації – подвійним шаром брезен-ту або поліетиленової плівки.

При перевезенні продуктів харчування, предметів хар-чування, сільськогосподарської продукції і фуражу, питної води в умовах зараження навколишнього середовища ра-діоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами в першу чергу необхідно використовувати спе-ціальні транспортні засоби (хлібовози, водовози, зерно-вози, муковози тощо), а також спеціальну м’яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багато-шарові крафт-мішки).

В цих умовах також можуть бути використані суцільно-металеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і морські ізотермічні ємності та судна та інші анало-гічні транспортні засоби, а при перевезенні насипом і в м’якій тарі бортовими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоактивних, хімічних речовин і бакте-ріальних засобів повинні використовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).

Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бак-теріальними засобами продукція, матеріали та засоби під-лягають обов’язковому обеззаражуванню і контролю сту-пеню зараження до відповідних допустимих величин, а у разі їх перебільшення підлягають знищенню або поховання у спеціально створених могильниках.

Організацію інформації населення про наслідки надзви-чайних ситуацій, стан проведення аварійно-рятувальних робіт та порядок життєзабезпечення і соціальний захист потерпілого населення здійснюють місцеві державні адмі-ністрації та органи місцевого самоврядування, адміністра-ція уповноваженого керівника з організації і проведення аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій.

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення.

Після робить короткі підсумки заняття і ставить зав-дання на підготовку навчаємих до наступного заняття.


Т Е М А 11.

^ ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВЕДЕННІ

РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ

РОБІТ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ

СТИХІЙНОГО ЛИХА, АВАРІЙ ТА

КАТАСТРОФ.


^ Навчальна ціль:

Довести до навчаємих основні заходи безпеки при слідуванні та проведенні аварійно-рятувальних робіт при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 1-2 години.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас, навчальна площад-ка або містечко.


^ Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:


Передмова. 5 хв.

1. Заходи безпеки особового складу формувань цивіль-ної оборони при висуванню в район проведення аварійно-рятувальних робіт. 15 (35) хв.

2. Заходи безпеки особового складу формувань цивіль-ної оборони при проведенні аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок надзви-чайних ситуацій. 20 (45) хв.

Підсумки. 5 хв.


Навчальна література і посібники:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.

2. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, ВРУ, № 1281-Х1У, 1999 р., Київ.

3. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А.Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.

4. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.

5. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

6. Положення про МНС України, Указ Президента України № 1005/96, Київ.

7. Типове положення про управління з питань надзви-чайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адмініст-рації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.

8. Типове положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, район-ної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.

9. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.

10. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування (ДР-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.

11. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва:

1. Режими діяльності рятівників, що використовують засоби індивідуального захисту при ліквідації аварій на хімічно небезпечних об’єктах, 1995 р.;

2. Засоби інженерного забезпечення аварійно-ряту-вальних робіт, 1996 р.;

3. Засоби знаходження людей в завалах, 1996 р.,

4. Аварійно-рятувальний інструмент і обладнання, 1995 р.

12. Кодекс законів України про працю, ВРУ, Київ,1990-2000 рр.

13. Періодичні інформаційні видання МНС України, 1995- 2000 рр., Київ.

14. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.

15. Безпека труда, Ю.В. Борисповец, В. Е. Геращенко, Будівельник , Київ, 1981 р.

16. Охорона праці у будівництві, В.І. Русин, Г.Г. Орлов, М. М. Неделько, Будівельник, Київ, 1990 р.


Матеріальне забезпечення


1. Стенди або схеми в класі:

1. Нормативно-правова база цивільної оборони України.

2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у над-звичайних ситуаціях.

3. Організація проведення аварійно-рятувальних робіт.

11. Навчальне містечко (клас з техніки безпеки праці на об’єкті) для проведення аварійно-рятувальних робіт.


0502544312047287.html
0502591770223742.html
0502652697800851.html
0502855190304890.html
0503006176659209.html